Займенник ja у давальному відмінку має дві правильні форми — довшу (mnie) і коротшу (mi). Коли ж уживати повну форму mnie, а коли коротку mi?

Дехто вважає, що довша форма — більш елегантна чи старанна. Але це неправда. Кожна має своє застосування. Вони однаково важливі, просто виконують різні функції в реченні.

Логічний наголос у реченні

Щоб зробити правильний вибір, необхідно визначити, на яке слово падає логічний наголос у реченні. Саме від нього все залежить. Що це означає? Треба визначити, що у реченні є важливіше. Тобто: що саме хочеш підкреслити (акцентувати), а що — відсунути на другий план.

Акцентована форма — mnie

Mnie використовують тоді, коли хочуть виділити саме цей займенник.

Його ставлять:

• на початку речення (Mnie to męczy; Mnie wczoraj bolała głowa; Mnie nigdy nie pytają o zdanie);
• в кінці вислову (Daj to mnie; Ona patrzy tylko na mnie; Czy ty w ogóle słuchasz mnie?);
• у висловах, де з контексту чітко зрозуміло, що це протиставлення (Mnie to się podoba, a Tobie nie; Jemu dali prezent, a mnie nic; Ty masz czas, mnie go brakuje);
• в середині речення, де цей займенник чітко акцентується (Nie zaprosili dyrektora, tylko mnie, mimo że nie mam doświadczenia w takich spotkaniach);
• після виразу “tak samo jak” (Nie udało mu się wyjechać na urlop tak samo jak mnie);
• після сполучника, що вводить підрядне речення (Twierdzisz, że smaczne, ale mnie nie smakuje; Wszyscy mówią, że fajnie, ale mnie nudno);
• як самостійну відповідь (наприклад, у діалогах: — Komu mam pomóc? — Mnie).

Вирази типу: Mi się bardzo podoba!, Mi się to należy!, Mi się nie chce! є неправильними.

Неакцентована форма — mi

Займенник mi не є акцентованим. Він утворює єдине ціле з попереднім словом. Оскільки це нейтральна форма, його не слід вживати в місцях, на які зазвичай падає логічний наголос (тобто на початку і в кінці речення), а також у поєднанні з прийменниками.

Зазвичай його ставлять:

• після дієслова (Powiedz mi prawdę; Pokaż mi swoje zdjęcia; Zadzwoń mi wieczorem);
• у кінці, якщо речення складається лише з присудка та займенника (Ufają mi; Pomogą mi? Wierzycie mi?);
• у підрядному реченні після сполучника, якщо наголос у цьому реченні падає на інше слово (Zakończyłam rozmowę, bo mi nie dał dojść do słowa);
• після частки (Czy mi nie wierzysz? Chyba mi nie ufasz? Nawet mi nie podziękował; Przecież mi obiecałeś!).

Сучасна чи не найкраща польська?

Варто згадати про певний тренд, який стає все помітнішим. Спостерігається тенденція позбуватися mnie у давальному відмінку на початку речення і ставити там mi. Така зміна не є однозначно прийнятою і багатьох людей таке mi на початку речення дратує.

Що з іншими займенниками?

Аналогічна ситуація з іншими парами (tobie – ci, ciebie – cię, jego – go, jemu – mu). Довші форми є акцентованими. Принцип простий: якщо хочете підкреслити саме особу, про яку йдеться, – використовуйте повну форму. Якщо займенник не несе особливого смислового навантаження – обирайте коротку.